Ця історія — не лише про морозиво. Вона про стійкість, людяність і силу маленьких кроків назустріч великій мрії
Життя родини Юлії та Олександра Кузьмінових із Одеси, як і мільйонів інших українців, змінилося в один ранок. Вже в літку 2022 року вони планували розпочати продаж власного натурального морозива у центрі міста. Натомість — страх, відчай, виїзд з України і початок пошуку себе у цьому великому світі. Подружжя з трьома малими дітьми на той час 2, 4 і 6 років та амбітною мрією про власне крафтове морозиво подалися до Молдови.
Шлях через Молдову до Ірландії
Але стало очевидно: рівень заробітньої плати у Молдові не дозволяє утримувати родину з пятьох людей, якщо не маєш власного житла й родичів поруч. Тоді подружжя зробило відчайдушний крок — звернулося до міжнародної спільноти виробників морозива через Facebook у пошуках роботи.
З десяти країн, що відгукнулися, лише дві були англомовними: Ірландія та Велика Британія. Родина обрала Ірландію. Ніби Божий промисел — у центрі розселення їх випадково направили до містечка Балліна, всього за 15 хвилин їзди від джелатерії, де Юлія мала працювати айскремейкером.
“Коли ми приїхали, через кілька тижнів я пішов працювати на завод з виготовлення металопластикових конструкцій — це була моя сфера в Україні протягом 14 років”, — розповідає Олександр. — “Але постійно хотілося запустити власний бізнес, бо розумів: у нас троє дітей, і якщо обоє підемо працювати найманими працівниками, то отримаємо мінімальну зарплату. А на мінімалку п’ятьох людей не прогодувати — може не вистачити навіть на оренду житла”.
Війна зупинила бізнес-плани, але не знищила мрію
До війни подружжя займалося морозивом як хобі. Вони купили професійну морозивницю, закуповували органічне молоко з Чернігівщини, використовували лише натуральні фрукти, ягоди та пюре. Олександр мріяв створити морозиво, яке не соромно дати власним дітям. Але це не просто.
Скажімо, на виготовлення одного виду якісного морозива має витрачатися два дні. Нам же виробники часто пропонують продукт, зроблений, наприклад, цього ранку… Тож війна зупинила бізнес-плани родини Кузьмінових, але не знищила мрію. Їх філософія залишалася незмінною: якість морозива — понад усе.
Навчання як крок до нових можливостей
Оселившись в Балліні, з часом родина закінчила навчальний курс FoodStarter, а через 9 місяців потрапила до престижної програми FoodAcademy від мережі SuperValu — із сотень претендентів відбирають лише 25. Там студентів вчать будувати і всебічно розвивати власний бренд і продукт. А потім продукція, яка сподобається менторам проекту, зможе потрапити у продаж на полки SuperValu. Що і сталося з морозивом Кузьмінових. Народився їх власний бренд морозива NOBLE.
Але для успішного старту цього не достатньо.
“Ірландці чудовий народ, і в їх культурі є прекрасна особливість — прислухатися до думки ближнього, — пояснює Олександр. — Тобто вони довіряють одне одному і, здебільшого, купують товари за хорошими рекомендаціями. А про нас, поки що, не всі знають, тож взнаваємість бренду просувається повільніше”.
Філософія якості
Кожен інгредієнт для свого морозива Юля та Саша підбирають за принципом: якщо є можливість уникнути синтетики — треба уникати.
“Коли ти пробуєш морозиво, зроблене з нуля, де кожен міліграм обраний власноруч, а не якесь комплексне рішення, — це зовсім інше”, — пояснює Олександр.
Для шоколадного морозива вони використовують французький шоколад, який коштує вдвічі дорожче звичайного.
“Коли пробуєш два шоколади одночасно, то в дорогого яскраві квіткові ноти, аромат б’є букетом, без кислості чи гіркоти, хоча це 70% чорний шоколад. А дешевший дає лише 30% того смаку”, — розповідає Юлія.
Для ванільного морозива Юля замовляє органічні стручки з Мадагаскару, які варяться разом із сумішшю, віддаючи максимум аромату.
Комерційні виробники здебільшого додають ванільну пасту, що є субпродуктом від стручка без вираженого аромату. Не секрет, що додають й барвники, ароматизатори, кісточки від полуниці чи інших ягід для ефекту натуральності.
Сила маленьких кроків назустріч великій мрії
Пошук приміщення тривав понад два роки. Зрештою знайшли місце в графстві Роскоммон — за 85 кілометрів від дому. Це була єдина локація, що відповідала санітарним нормам для харчового виробництва. Ще й місцева громада дуже підтримала родину, допомагаючи морально й фізично.
Після запуску виробництва морозиво потрапило на полиці багатьох магазинів SuperValu. Але шлях до масштабного ритейлу поки закритий через обмеження в обсягах виробництва та транспортуванні. За документами, які має родина на їхнє виробництво, вони можуть продавати морозиво лише в радіусі 100 кілометрів.
Наступний крок, які планують Саша і Юля — розповсюдження крафтового морозива у ресторани.
Інколи собівартість морозива перевищує роздрібну ціну. Наприклад, шоколадне морозиво вони поки що продають дешевше, ніж витрачають на виготовлення, просто щоб люди могли спробувати й оцінити якість.
Залишатися людьми
“Ми не хочемо стати мільйонерами. Нам потрібно прогодувати дітей”, — кажуть Юлія та Олександр.
Їхній бізнес — не про масштаб, а про якість і цінності. Вони створюють продукт, яким можна пишатися, і вірять, що чесність і любов до справи знайдуть шлях до серця покупця.
