Ми зустрічаємося з Наталією в кафе у центрі столиці — рівно чотири роки потому, як вона вперше ступила на ірландську землю. З однорічною донькою, маленькою валізою і невідомістю попереду. Так випадково співпало, що день нашої зустрічі — це день її прибуття на острів, що додає символічності до нашої розмови.
Дорога, яка привела куди треба
24 лютого, в ранок, який кожен із нас не забуде, Наталія прокинулася від вибухів. Доньці щойно виповнився рік — через тиждень почалася війна. Спочатку — Львів, потім Польща. Друзі-айтішники, які колись жили в Ірландії, порадили спробувати життя на острові.
— Перший і головний фактор для мене — це мова. Англійську я розуміла добре, говорила погано, але хоча б могла пояснити, що мені треба. Це було великою перевагою для мене на початку.
У березні вони прилетіли до Дубліна. Півроку прожили в готелі біля аеропорту. Наталія згадує той час з теплом. Вони обжилися там, знайшли друзів, підлаштувалися під умови.
Дві схожі долі
Перше місце, куди пішла Наталія в Дубліні, — пам’ятник жертвам Голодомору і музей EPIC.
— Я знала, що в нас з ірландцями дуже схожа історія. Як і українці, вони довго боролися за незалежність. Також у XIX столітті ірландці пережили голод. Ці паралелі давали відчуття спорідненості — що я не на чужій землі.
Це відчуття стало фундаментом її роботи. Наталія на своїх турах не просто розповідає туристам про вежі й замки, а проводить паралелі між двома народами, які знають, що таке боротися за право бути собою.
Ірландська родина, яка стала своєю
Після готелю Наталія потрапила до ірландської хост родини, у якій живе й досі. За чотири роки між ними виникли теплі стосунки. Господарі бачили, як росте її донька — від малої дитини, яка ще й слова не знала англійською чи українською, до впевненої дівчинки, яка щоранку усміхнена біжить до садочка.
— Наші хости — Ендрю та Ейліс — дуже підтримували і підтримують нас. Вони поділилися з нами своїм сімейним теплом. Я їм надзвичайно вдячна за це, — каже Наталія.
Новий старт з давньою мрією
До переїзду Наталія була журналістом — не початківцем, а людиною з досвідом роботи зі словом і аудиторією. В Ірландії ця кар’єра зайшла в глухий кут: рівень мови був недостатній та й ринок медіа зовсім інший. Треба було починати з нуля. Вона розглядала різні, навіть протилежні варіанти — від вихователя в садочку до сфери маркетингу. Але хотілося розвитку, можливостей кар’єрного зростання і доходу, якого б вистачало на утримання родини. Ще студенткою Наталія поїхала до Риму — і робота місцевого гіда так її вразила, що закарбувалася в пам’яті на роки вперед. Ці спогади й стали основою вибору нової професії.
— Подумала: ось воно. В мене є історична освіта, є журналістський досвід розповідати про складне просто, є англійська, є бажання.
Навчання, поки донька спить
Вступ до курсу туристичних гідів — не формальність. Потрібна годинна співбесіда; кількох знайомих, які подавалися разом, не прийняли. Навчання тривало академічний рік. Більшість однокурсників — ірландці 50+, колишні вчителі та держслужбовці. Вони допомагали Наталії з мовою і ділилися знаннями про країну, культуру, історію, традиції, так би мовити, зсередини. Паралельно донька пішла в садочок і принесла додому, здається, всі дитячі хвороби одразу.
— Дитина засинає, а я сідаю і з температурою 38 друкую свої есе.
Ліцензія — і черга з відмов
Після навчання Наталія отримала диплом, а потім ліцензію — не просто сертифікат, а членство в ATGI (Approved Tourist Guides of Ireland), що об’єднує понад 600 гідів по всій країні. Але мати ліцензію і знайти роботу — різні речі. Вона ретельно готувалася до кожної співбесіди, консультувалася з HR-фахівцями, вивчала організації. Щоразу її запрошували. І щоразу на співбесіді фахова частина майже не цікавила — питали про уявні конфлікти з колегами та абстрактні управлінські сценарії. Один раз усе ж написали фідбек: «Ви надто кваліфікована».
— Це було дуже прикро. Ти готуєшся, ти знаєш матеріал, ти хочеш працювати — а тебе не беруть через критерії, які не мають стосунку до самої роботи, — згадує Наталія.
Наталія не зупинялася, вона продовжувала шукати роботу й почала волонтерити: проводила безкоштовні екскурсії для українців через Ukrainian Action in Ireland.
— В Ірландії я ніби маю синдром того, хто вижив. Поки ми тут в теплі і безпеці, моя рідна країна проходить складні випробування. Тому волонтерство для мене це можливість хоча б трішечки допомогти Україні та українцям.
Наполегливість таки спрацювала — врешті вона знайшла те, що шукала. Зараз Наталія працює в інтерактивному музеї середньовіччя на околиці Дубліна в Долкі вже півтора року і дуже любить свою роботу і колег.
Дублін українською
Наталія розвиває й власну справу. Ліцензований україномовний гід Дубліна — поки що унікальна ніша. Вона проводить приватні тури містом і по Ancient Irish East — маршруту, що охоплює середньовічні пам’ятки та природу за межами столиці. Клієнтів знаходить через соцмережі та, дедалі частіше, через рекомендації. І тут журналістське минуле знову дається взнаки: тексти, сторінки, подача маршруту — все робить сама. Жінка, яка чотири роки тому не знала, де і як почати, тепер впізнаване ім’я в україномовній туристичній спільноті Ірландії.
— Паралельно активно розширюю свої тури: окрім Дубліна, додаю одноденні поїздки до Cliffs of Moher, Wicklow Mountains, Kilkenny, а також розвиваю тематичні маршрути, такі як True Crime Dublin та нестандартні «hidden gems» тури. Це дозволить зробити пропозицію більш різноманітною і цікавою для різних типів клієнтів. У маркетингу продовжую розвивати особистий бренд через соцмережі та відгуки, а також планую більше співпрацювати з українськими спільнотами та партнерами в Ірландії. Моя ціль — не просто збільшити кількість турів, а поступово побудувати стабільний, впізнаваний бренд у сфері туризму.
Авторські тури Наталії
1. Оглядовий тур “Розкішний Дублін”
Авторська екскурсія про елегантну та аристократичну сторону міста. Георгіанська архітектура, історії впливових родин і формування образу “витонченого” Дубліна — це глибше знайомство з містом через стиль, деталі та контекст.
2. True Crime — Темна історія Дубліна
Екскурсія, що відкриває іншу сторону міста — злочини, скандали та реальні драматичні події. Історії людей і справ, які шокували Дублін і залишили слід у його історії.
3. Дублін — місто літератури
Подорож у світ текстів і сенсів, які сформували культурний образ міста. Історії James Joyce, Oscar Wilde та інших авторів оживають у міському просторі, відкриваючи Дублін як один із літературних центрів Європи.
4. Хоут — півострів піратів і рибалок
Поїздка до атмосферного узбережжя неподалік Дубліна. Морські пейзажі, історії про піратів і рибальські традиції створюють відчуття справжньої прибережної Ірландії.
5. Дан Лірі — головна гавань Дубліна
Екскурсія до Dún Laoghaire — міста, де історія порту, морські подорожі та культурне життя переплітаються в особливій атмосфері на березі Ірландського моря.
6. Перлини Віклоу
Подорож у графство Wicklow, що відкриває одну з наймальовничіших частин Ірландії. У програмі — давній монастир у Glendalough, сади Powerscourt Estate та вражаючий Powerscourt Waterfall. Тур поєднує природу, історію та відчуття спокою.
7. Стародавня Ірландія. Початок (Ньюгрейндж, Пагорб Тари)
Занурення у витоки ірландської цивілізації. Відвідування Newgrange та Hill of Tara — місць, пов’язаних із міфами, ритуалами та давніми віруваннями.
8. Замки Ірландії
Подорож у середньовічну історію країни через найвідоміші фортеці. У програмі — Trim Castle та Kilkenny Castle. Історії влади, боротьби та життя аристократії оживають у стінах цих замків.
Instagram Наталії
Більше про авторські тури, нові маршрути та щоденний Дублін очима українського гіда — в Instagram Наталії: @nataliia_dublin_guide. Саме там можна першими дізнатися про анонси екскурсій, нові напрямки та натхнення для подорожей Ірландією.
Ця стаття була корисною? Підтримайте наш незалежний україномовний проєкт підпискою або одноразовим внеском — ваша допомога дозволяє нам створювати більше якісних матеріалів для українців за кордоном.