Правила, які не можна ігнорувати батькам
Дітей від українців (і не тільки в українців) соціальні служби забирають через неналежне виконання батьківських обов’язків. Кожна мама чула про це ще живучи в Україні. Однак, у Європі трохи інше розуміння цього терміну. Наприклад, підвищення голосу на дитину, будь-який фізичний грубий контакт для заспокоєння, або залишення дитини без нагляду — це все причини забрати її у “безпечне місце”. І жителі Європи миттєво реагують, коли бачать, що батьки грубо поводяться з дитиною. В Україні, здебільшого, це ігнорується суспільством.
Залишення дитини без нагляду — тут є нюанси. Бо у країнах ЄС по-різному дивляться на те, до якого віку дитина має бути під постійним наглядом. У Франції та Британії — це 12 років, а в Польщі — лише 7. Багато українців просто не знають про ці правила і потрапляють у халепу.
Є й більш серйозні випадки. У Польщі шокував суд над українкою, яка опікувалася десятьма дітьми. Її звинуватили у жорстокому поводженні, побиттях та навіть сексуальній експлуатації. Але експерти кажуть, що такі тяжкі злочини — це скоріше виняток.
Культурні відмінності та їх вплив
Часто проблеми виникають через культурні відмінності. В Україні можуть не звернути увагу на штовхання дитини батьками, а в Європі це вже привід викликати соціальні служби.
Наприклад, українське посольство в Німеччині попереджає: заборонені будь-які “тілесні покарання, заподіяння психологічних травм та інше поводження з дітьми, яке принижує людську гідність”.
Навіть гучний крик з квартири чи довгий дитячий плач можуть стати причиною візиту соціальних працівників.
Реальні історії: як в Європі вилучають дітей у українських родин
У Норвегії, до слова, за виконанням батьківських обов’язків слідкує Barnevern. Все серйозно та суворо. Особливо пильно слідкують за українцями, які ще живуть спільно в таборі біженців і не мають свого житла. Людмила М., яка отримала тимчасовий захист в Норвегії, особисто бачила декілька таких випадків.
“Навіть якщо це невеликий готель, мама не може піти подивитися телевізор у спільну кімнату, а дитину залишити в номері з мультиками”.
І про такі випадки повідомляють до соціальних служб не норвежці, а, здебільшого, українці…
Приводом для вилучення дитини може бути навіть часте звернення до лікарні, коли малеча порізала палець чи вдарилася. Це свідчить, що мама не здатна вгледіти за нею.
“7 місяців зайняв процес повернення дитини до родини” — ділиться Людмила М. з Норвегії одним із кейсів вилучення дитини.
Ще одне: обов’язкове відвідування школи. Пропуски занять без поважної причини можуть призвести до серйозних проблем.
Нінель Омельяненко, психотерапевтка та волонтерка центру для біженців в Женеві, пригадує, як українка отримала офіційне попередження від місцевої соцслужби та припис пройти перевірку на вживання наркотиків через те, що її дитина 15 днів не відвідувала школу.
У дитини була вітрянка, записати її до лікаря неможливо, мама вилікувала дитину вдома. Весь цей час вона отримувала листи від школи і соцслужб, які некоректно перекладала. А потім з соціальної служби прийшли до неї додому, кричали французькою. Жінка була налякана і не відчинила двері, тож вони викликали поліцію, бо мати начебто утримувала дитину силоміць.
Читайте також: “В умовах крайньої бідності живе 1,1 млрд жителів планети – ООН”
Що робити батькам, аби уникнути проблем з соцслужбами
- Вивчити місцеві закони: перед переїздом детально ознайомтеся з правилами виховання дітей у країні проживання.
- Забезпечити постійний нагляд: навіть короткий відхід з дому може стати приводом для втручання.
- Документувати всі обставини: у випадках хвороби або інших ситуацій зберігайте підтверджуючі документи від лікаря чи школи.
- Співпрацювати із соціальними службами: ігнорування їхніх запитів може лише погіршити ситуацію.
Експерти наголошують: в Європі інтереси дитини завжди на першому місці. Якщо в Україні ще можуть “розмірковувати”, як допомогти, то тут діють миттєво.